НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ

 28 листопада, у Національний День пам’яті жертв голодомору, запалімо свічку у вікнах своїх домівок та помолімося на символ скорботи і пам’яті про тих, хто не пережив той страшний час та вшануймо хвилиною мовчання загиблих жертв геноциду.

       Офіційне відзначення Дня пам’яті жертв Голодоморів щороку у четверту суботу листопада було встановлено Указами Президента України Л. Кучми від 26.11.1998 № 1310/98 «День пам’яті жертв Голодоморів», від 31.10.2000 № 1181/2000 «День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій», від 15.07.2004 № 797/2004 встановлювалася назва «День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій» та Указом Президента України В. Ющенка від 21.05.2007 № 431/2007 «День пам’яті жертв голодоморів».

       Історія органічно пов’язана з пам’яттю, яка долає невпинний час, долає забуття. У цьому непересічна культурна значимість пам’яті. Безпам’ятство – це невдячність перед минулим і безвідповідальність перед майбутнім. Щоб не помилятися в майбутньому, ми повинні пам’ятати про свої помилки в минулому.

       У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. Розпочався Голодомор наприкінці літа 1932-го, свого піку досягнув навесні 1933-го і завершився на початку літа. Головною причиною Голодомору історики називають політику тоталітарного сталінського режиму щодо українців. Коли люди голодували, влада не лише не припинила примусове відбирання їжі, але й неприймала допомогу інших країн, та кинула всі сили на те, щоб ізолювати голодні райони.

       Чи живі люди, котрі пам’ятають Голодомор, чи можуть розповісти про нього? Ще зберігається шанс засвоїти урок історії не за підручниками, а через безпосередній контакт із живими свідками. З кожним днем події Голодомору віддаляються в часі, не втрачаючи при цьому свого скорботного та трагічного значення.

       Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.